Приїхала до Польщі у жовтні 2022 року після масованої атаки Росії на її місто. Світлана прагнула відпочити від щоденного жаху війни. Відвідавши подругу у Варшаві, зрозуміла, що не хоче повертатися до пекла.

„Перша ніч у Варшаві була незабутньою. Я прокинулася від звуку літака і злякалася. Але швидко згадала, що я тут, у безпеці. Це відчуття спокою – неймовірне.”

Війна змінила все у житті пані Світлани. Вона приїхала до Польщі з серйозними проблемами зі здоров’ям, які потребували операції. Її чоловік залишився у Запоріжжі, і Світлана почувалася дуже самотньою. Вона звернулася за допомогою до “Українського Дому”, де отримала підтримку у вирішенні медичних та адміністративних питань.

Сьогодні пані Світлана сповнена сил. Вона пише книгу про свій досвід війни, захоплюється фотографією, співає в українському хорі та малює картини.

З перших днів повномасштабної війни місто перебувало під обстрілами. Разом із батьками, двома молодшими сестрами та улюбленими тваринами — собакою і шиншилою — Кирило провів багато днів у підвалі, ховаючись від бомб.

Усі були налякані. Зв’язок із рідними був утруднений. Кирило планував провести вихідні у друга, але протягом трьох тижнів не отримував від нього чи його родини жодних новин.

“У вихідні я мав відвідати друга. На жаль, за два дні до зустрічі в нашому місті пролунали перші постріли. Його село окупували росіяни. Я дуже хвилювався за нього. Протягом трьох тижнів він не відповідав на мої повідомлення. На щастя, після довгого очікування я отримав звістку, що з ним усе гаразд.”

Протягом п’яти днів Кирило разом із родиною намагалися виїхати з Харкова. Їм вдалося втекти до Польщі, до Варшави. Кирило почав відвідувати польську школу, яка йому подобається більше, ніж та, що була в Україні. Йому до вподоби Варшава. Він із задоволенням вивчає польську мову й уже легко нею спілкується.

Кирило знайшов нових друзів, як поляків, так і українців. Багатьох із них він зустрів у “Українському Домі”, де відвідує різноманітні заняття для дітей і молоді.

“Мені подобається у Польщі. Не знаю, коли ми повернемося в Україну. Мій друг теж втік зі своєю родиною. Він зараз живе у Ченстохові. У “Українському Домі” я ходжу на заняття з малювання та танців. Вони мені дуже подобаються, дуже!”

Розповідаючи про своє життя у Польщі, Кирило вперше усміхнувся. Він щасливий. Однак досі значна частина дітей-біженців із України відчуває себе ізольованою у новій школі й стикається з труднощами адаптації до нового середовища.

У “Українському Домі” ми даруємо надію та можливість, щоб діти, такі як Кирило, могли знайти нових друзів.

З метою захисту особистих даних ім’я та зображення хлопчика були змінені.

На початку агресії Росії проти України Марія активно долучилася до волонтерської діяльності: плела маскувальні сітки, збирала одяг, продукти харчування та ліки для захисників України. Вона робила все можливе, щоб допомогти.

Не обов’язково бути жителем окупованого міста, щоб боятися війни. Війна виходить далеко за межі окупованих територій. У березні 2022 року, щоб захистити свою доньку, Марія вирішила покинути Україну та залишитися в Польщі.

Після приїзду до Польщі її психологічний стан погіршився. Вона дуже переживала за чоловіка та батьків, які залишилися вдома. Вона почувалася самотньою, у неї не було друзів чи знайомих у новому місці. До її поганого настрою додався неспокій. Групова терапія, яку вона відвідувала в Клубі Українських Жінок, допомогла їй це подолати. Марія завела нові знайомства та дружні зв’язки. У консультаційному пункті “Українського Дому” вона отримала поради щодо пошуку роботи в Польщі, а також допомогу у написанні резюме та пошуку відповідних вакансій. У результаті Марія знайшла роботу за своєю спеціальністю — бухгалтером.

“Я зрозуміла, що насамперед я відповідальна за свою дитину. Донька дивиться на мене і наслідує мене. Вона зробить так само, як я. Якщо я зроблю крок уперед, буду сильною, я дам їй приклад і покажу, що з будь-якої ситуації є вихід.”

“Український Дім” допоміг Марії знайти нових друзів, повернути віру в себе та знайти роботу за фахом. Зараз вона займається улюбленою справою — допомагає українцям, які відкрили бізнес у Польщі, вести бухгалтерський облік. Марія бачить силу жінок, їхнє прагнення змінити своє життя, але також їхню невіру у власні можливості.

“Жінки часто розповідають мені про своє життя в Україні. Коли я дізнаюся, чим вони займалися раніше, я питаю їх, чому вони тут не відкриють власний бізнес, чому не шукають роботу за фахом? Вони не вірять у свої можливості! Дуже важливо надихати їх, відкривати перед ними нові перспективи. Адже місце проживання не робить їх менш компетентними…”

У “Українському Домі” ми даруємо надію та можливості, щоб такі люди, як Марія, могли знайти роботу за своїм фахом.

З метою захисту особистих даних ім’я та зображення жінки були змінені.