Про що йдеться?
5 травня 2025 року до Сейму Республіки Польща надійшов проєкт закону, який змінює положення щодо польського громадянства. Документ був підготовлений групою депутатів з Парламентського клубу PiS.
Найважливіша запропонована зміна стосується статті 30, п. 1 Закону від 2 квітня 2009 року про польське громадянство.
Якщо Сейм ухвалить проєкт у поточній редакції, цей пункт матиме такий вигляд:
«[до польського громадянства приймається]
1) іноземець, який безперервно перебуває на території Республіки Польща щонайменше 10 років на підставі дозволу на постійне проживання, дозволу на перебування резидента ЄС довготермінового проживання або права на постійне перебування, і який має у Польщі стабільне та регулярне джерело доходу, а також юридичну підставу для проживання у житловому приміщенні».
Нові правила не застосовуватимуться до проваджень про прийняття до громадянства Польщі, розпочатих до дня набрання законом чинності.
Що зміниться для осіб, які подають заяву на громадянство?
Для осіб, які подають заяву про надання громадянства Польщі на підставі рішення Президента РП, тобто так званого «громадянства від Президента», нічого не змінюється.
Запропоновані зміни стосуються іншого шляху — прийняття до громадянства (тобто так званого шляху «через воєводу»).
Як це виглядає зараз?
Чинні положення передбачають шість різних випадків, коли іноземці можуть подавати заяву про прийняття до громадянства Польщі.
У всіх випадках базовою умовою є наявність одного з трьох типів дозволу на перебування:
дозволу на постійне проживання;
дозволу на перебування резидента довготермінового проживання ЄС;
права на постійне перебування (для громадян ЄС).
Після отримання одного з цих статусів починається відлік періоду безперервного і легального проживання в Польщі необхідного для можливості скласти заяву на прийняття до громадянства, його тривалість залежить від конкретної ситуації.
Ситуація I
Особи, які отримали дозвіл на постійне проживання на підставі шлюбу з громадянкою або громадянином Польщі, можуть подавати заяву про громадянство через 2 роки після отримання дозволу.
Ситуація II
Те саме стосується осіб, які отримали дозвіл на постійне проживання на підставі статусу біженця — вони також можуть подавати заяву через 2 роки.
Ситуація III
1 рік проживання в Польщі достатній для осіб, які отримали постійне перебування через польське походження або наявність Карти поляка.
Ситуація IV
Неповнолітні іноземці, які мають право на постійне перебування, постійне проживання або статус резидента ЄС, можуть бути визнані громадянами Польщі, якщо один з батьків вже є громадянином Польщі, а другий дає на це згоду. У цьому випадку не вимагається мінімальний період проживання в Польщі.
Ситуація V
Особа, яка перебуває в Польщі легально та безперервно щонайменше 10 років, може подати заяву на громадянство, якщо на момент подання має дозвіл на постійне проживання, статус резидента ЄС або право постійного перебування (у випадку громадян ЄС).
Ситуація VI
Особа, яка отримує один з перелічених статусів, а потім легально та безперервно проживає в Польщі ще 3 роки, може після цього подавати заяву на громадянство.
Саме Ситуація VI підлягає зміні. Проєкт передбачає подовження необхідного періоду проживання з 3 до 10 років після отримання дозволу на постійне перебування або статусу резидента ЄС.
До чого призведе подовження необхідного періоду проживання з 3 до 10 років?
У випадку осіб, яких стосується ситуація VI, першим кроком є отримання одного з трьох статусів перебування:
права на постійне перебування (стосується громадян Європейського Союзу),
дозволу на перебування резидента довготермінового перебування ЄС (для осіб з країн, які не входять до ЄС),
дозволу на постійне проживання (також для осіб з країн поза ЄС, найчастіше для членів сімей польських громадян, осіб з польським походженням, у особливих випадках для осіб із додатковим захистом, толерованим перебуванням тощо).
Для більшості іноземців у Польщі найбільш ймовірним варіантом є дозвіл на перебування резидента довготермінового перебування ЄС.
Щоб його отримати, потрібно:
легально та безперервно проживати в Польщі принаймні 5 років,
мати право користування житлом,
мати стабільне джерело доходу,
та підтвердити знання польської мови на рівні не нижче B1.
Лише після отримання цього статусу можна розпочинати наступний етап — наразі це 3-річний період безперервного проживання в Польщі, необхідний для подання заяви на прийняття до польського громадянства за шляхом VI.
Отже, на практиці весь шлях, від приїзду в Польщу до моменту подання заяви на громадянство, займає щонайменше 8 років: 5 років для отримання дозволу на перебування + 3 роки проживання після його отримання.
Однак проєкт нововведень передбачає продовження другого етапу з 3 до 10 років, що означає, що весь процес може тривати аж 15 років: 5 років для отримання статусу перебування і додаткові 10 років, необхідні для виконання вимог щодо громадянства.
Варто зазначити, що згадані 5 років легального та безперервного проживання для отримання дозволу на перебування резидента довготермінового перебування ЄС — це мінімальний період, визначений законодавством.
Насправді, особливо для осіб з-за меж ЄС, отримання статусу резидента може займати значно більше часу через різноманітні формальні перепони, складні адміністративні процедури та додаткові вимоги.
Приклад із життя
Громадянка України, Н.Н., приїхала до Польщі у вересні 2015 року для навчання у одному з вищих навчальних закладів. На цій підставі вона отримала першу тимчасову карту перебування на 3 роки, а у 2018 — наступну.
Після завершення навчання у 2020 році вона почала працювати. У період дії covid-правил користувалася продовженням терміну дії попередньої карти перебування, а у січні 2021 року подала заяву на нову карту, вже на підставі працевлаштування. Через адміністративні затримки рішення та нову карту вона отримала лише у вересні 2021 року. Однак через те, що формальною метою її перебування в Польщі більшу частину цього часу було навчання, до необхідного періоду перебування для отримання дозволу резидента довготермінового перебування ЄС зарахували лише 3,5 роки із загальних 7 років перебування в Польщі. Це випливає зі статті 212 Закону про іноземців, відповідно до якої до 5-річного періоду зараховується лише половина перебування з метою навчання.
Заяву на статус резидента вона могла подати лише у березні 2024 року — після дев’яти років фактичного перебування в Польщі. Розгляд справи тривав ще шість місяців, і рішення про надання дозволу вона отримала у вересні 2024 року. Отже, на практиці отримання статусу резидента зайняло у неї 9 років замість передбачених законом 5 років.
Як нові правила вплинуть на осіб, які подають заяву на громадянство?
У випадку Н.Н. можливість подати заяву на громадянство не настане через 12 років (9 років для отримання статусу + 3 роки очікування), як це передбачає нинішня ситуація VI, ані через 19 років (9 + 10), як пропонує зміна.
Згідно з чинним законодавством, що у цій частині не змінюється, вона зможе скористатися шляхом V і подати заяву на громадянство після 10 років легального та безперервного проживання в Польщі.
Головна проблема проєкту нововведень полягає у тому, що на практиці запропонована зміна не працюватиме так, як очікують її автори.
Нині шлях VI (5 років до статусу резидента + 3 роки проживання після отримання) — це варіант для найбільш наполегливих іноземців, які дотримуються заявленої мети перебування, підтримують безперервність працевлаштування, уникають перерв у перебуванні та виконують всі адміністративні вимоги. Натомість вони можуть отримати громадянство вже після 8 років перебування в Польщі.
Після зміни «нагорода» за таку наполегливість буде — аж 15 років очікування.
Аналогічна ситуація стосується і громадян країн ЄС. Зараз вони можуть отримати право постійного перебування після 5 років легального та безперервного проживання. За новими правилами, якщо вони захочуть стати громадянами Польщі, їх чекатиме не 8 (5+3), а 15 (5+10) років.
На практиці важко очікувати, що хтось погодиться на так тривалий шлях. Іноземці, які не мають тісних зв’язків з Польщею, ані через походження, ані через сімейні стосунки оберуть шлях V, що дозволяє подавати заяву на громадянство після 10 років безперервного проживання.
З огляду на це проєкт варто вважати контрпродуктивним.
Зміна в статті 30, пункті 1 Закону про польське громадянство, яка передбачає подовження терміну з 3 до 10 років (шлях VI), на практиці призводить до ліквідації цього шляху. Важко очікувати, що особи, які прагнуть стати громадянами Польщі, чекатимуть 15 років, коли в той самий час вони можуть скористатися правом подавати заяву після 10 років на підставі статті 30, пункту 6 того ж закону (шлях V).
Як депутати обґрунтовують свою ідею?
В обґрунтуванні до проєкту закону автори посилаються на важливі питання, такі як потреба в доброму знанні польської мови, кращій соціальній інтеграції іноземців та гармонізації польського законодавства з нормами, які діють в інших країнах Європейського Союзу.
Проте варто чітко підкреслити, що, всупереч твердженням, викладеним у проєкті період легального і безперервного проживання в Польщі, який на практиці дає право подавати заяву на громадянство (за винятком окремих особливих випадків), становить не 3, а щонайменше 8 років, а часто й значно більше.
Приклади, наведені авторами з Німеччини, Чехії, Австрії, Іспанії та Італії, не свідчать про відхилення польських норм від європейських стандартів, навпаки, показують, що Польща нині перебуває в межах європейської норми.
У більшості країн ЄС іноземці можуть претендувати на громадянство приблизно через 10 років від моменту приїзду з наміром постійно оселитися. Продовження цього періоду до 15 років, як передбачає проєкт, віддаляє Польщу від спільних європейських стандартів.
Щодо аргументу про вивчення мови, в обґрунтуванні простежується суттєва невідповідність. Окрім поодиноких винятків, особи з-за меж ЄС (наприклад, громадяни України) вже зараз мають надавати сертифікат знання польської мови рівня щонайменше B1, щоб отримати статус резидента довготермінового перебування ЄС, який є початковою умовою для подання заяви на громадянство. З огляду на це важко вважати обґрунтованим твердження, що продовження періоду перебування до 10 років «забезпечить достатньо часу для опанування мови», адже ці особи вже на початку цього періоду мусять підтвердити необхідний рівень польської.
Чи варто змінювати закон?
Питання мови та гармонізації права слід оцінити доволі однозначно, вони потрапили до обґрунтування через помилку. Проте аргумент про соціальну інтеграцію потребує набагато глибшого осмислення.
По-перше, соціальна інтеграція іноземців є цінністю сама по собі, незалежно від того, чи планує ця людина подавати заяву на громадянство.
По-друге, сам час перебування в країні не може бути єдиним показником рівня інтеграції. Переконання, що подовження часу очікування автоматично призведе до кращого вкорінення в суспільстві, є спрощеним і, на практиці, хибним. Про справжню інтеграцію насамперед свідчать: ефективна інтеграційна політика, бажання брати участь у суспільному житті з боку самих іноземців та відкритість спільноти, до якої вони хочуть долучитися.
Саме з обговорення інтеграції варто починати розмову про те, яким має бути процес отримання громадянства. Натомість автори проєкту, хоч і не зазначають це прямо, реагують на побоювання, які виникають у публічній дискусії щодо можливого зростання кількості нових громадян Польщі українського походження у найближчі кілька років. Замість ґрунтовної відповіді на ці суспільні тривоги запропоновано рішення, яке на практиці лише відкладає цю тему ще на десятиліття. При цьому проігноровано важливий факт: люди, на яких поширюватимуться ці зміни, рано чи пізно все одно отримують громадянство, тільки часто вже розчарованими і не повністю інтегрованими.
Чому багато іноземців хочуть якнайшвидше стати громадянами Польщі?
Для частини іноземців громадянство є виразом глибокої належності, потребою активної участі в польському суспільному та політичному житті, ототожненням із країною, в якій вони хочуть будувати своє майбутнє. Для інших — це передусім гарантія стабільного та безпечного перебування, незалежного від мінливих суспільних настроїв чи політичних рішень. На практиці ці мотиви часто переплітаються.
Немає нічого поганого в тому, щоб держава полегшувала шлях до громадянства людям, які повністю інтегровані і соціально активні. Водночас не менш важливо, щоб ті, хто не має громадянства, могли жити в Польщі стабільно і спокійно — без страху за майбутнє і без необхідності «рятуватися» польським паспортом від мінливих суспільних настроїв або рішень законодавців.
