2 РОКИ ВІЙНИ, 10 ЛІТ БОРОТЬБИ

24 лютого ми відзначаємо другі роковини повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця дата є радикальною цезурою — моментом, коли жах, трагедія і неминуча загроза воєнних дій, а також героїзм опору стали визначальним елементом повсякденної реальності для мільйонів людей. Однак у лютому 2024 року також виповнюється 10 років від початку російського військового вторгнення на територію України. 10 років, протягом яких війна спустошує українську землю, відбирає життя українських солдатів і цивільних, змінює політичне життя, суспільство, економіку та культуру України і радикально змінює ціннісний і життєвий вибір українців. Ми переконані, що важливо пам’ятати про обидві ці річниці.

Ми не знаємо, коли саме почалась ця боротьба. Може 20 лютого 2014 року, коли почались розстріли на Майдані Незалежності. Можливо 27 лютого 2014 року, коли парламент Криму захопили спецпризначенці без опізнавальних знаків, а може 1 березня 2014 року, коли парламент сусідньої країни офіційно дозволив своїм збройним силам діяти території України. Але ми точно знаємо коли вона закінчиться.

18-21 лютого 2014 – кульмінація силового протистояння під час Революції Гідності. Розстріли протестувальників.
22 лютого 2014 – втеча президента Віктора Януковича з України.
лютий-березень 2014 – Росія окупує і анексує Крим.
квітень 2014 – червень 2015 – активна фаза збройного протистояння на Донбасі.
24 лютого 2022 – початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.

Боротьба, яка триває вже десять років закінчиться, коли українська армія відновить контроль над кордонами 1991 р., коли будуть повернуті всі полонені, а загиблі поховані. Вона закінчиться тоді, коли винні у її плануванні, розв’язуванні та ведені будуть покарані, коли військові злочинці почують вироки, а народ РФ, який підтримував і радів агресії, поділить тягар відповідальності за відновлення мирного життя в Україні.
Жоден інший фінал не принесе миру, ані Україні, ані Європі. Будь-які інші варіанти, окрім поразки Росії, тільки переконають диктатора у безкарності, а його народ у богообраності. Вони дадуть агресору можливість відпочити, а нам доведеться знову і знову писати тексти про те, що ще нічого не скінчилось і боротьба триває далі.

Так, багатьом, можливо хотілось би списати небажання боротьби на втому та сподіватися, що все вирішиться само по собі, адже завжди все якось вирішувалось. Однак, слід пам’ятати, що до війни не призвів збіг якихось обставин чи протиріччя, які вже не можна було вирішити мирно. Керівництво країни-агресора змовилося проти миру у світі, воно прагне переглянути встановлені в Європі кордони та знищити нашу державу. З агресором неможлива жодна “умова”.

з 2014 в Україні загинуло 13 782 цивільні особи (https://ukraine.un.org/)
17,6 млн осіб в Україні належать до категорії прямо зачеплених війною (https://ukraine.un.org/)
5,1 млн осіб є внутрішньо переміщеними особами (https://ukraine.un.org/)
Загальні сума необхідна для відновлення економіки України складає 486 млрд дол. США (https://ukraine.un.org/)
Військові втрати не оприлюднюються, проте відомо, що 78% опитаних українців мають близьких родичів або друзів, які отримали поранення або загинули через російське вторгнення. (www.kiis.com.ua)

Ескалація війни, яка відбулась два роки тому, позбавила ілюзій багатьох європейців. Вони усвідомили, що з Росією неможливий жоден “deal”, який задовольнить хоча б частину її прагнень та змусить відмовитися від головної цілі — знищення України, а згодом підкорення (в тій чи іншій формі) всього європейського континенту.

Серед тих, хто як і ми ніколи не мав ілюзій, на превелике щастя, завжди була Польща та її громадяни. З перших дні нашої боротьби, як і з перших хвилин великої війни, наші друзі розуміли, що відтепер в Україні хрестами буде вимірятися не тільки її свобода. Боротьба, яку 10 років вела Україна, яка в останні два роки набула форми великої відкритої війни, йде не тільки за її незалежність і цілісність країни, вона йде у тому числі за свободу Польщі, країн Балтії та всього регіону, який у своїх кривавих фантазіях керівництво і народ Росії вирішили чомусь вважати сферою свої особливих і традиційних державних інтересів.

Польща була і залишається нашим вірним союзником. Вона підштовхувала і підштовхує нерішучих до дій, ділиться зброєю, надсилає гуманітарну допомогу. Вона стала прикладом для інших країн вільного і демократичного світу, які здається забули той факт, що 79 років тому, мир в Європі був досягнутий не переговорами, не стурбованістю і не закликами до переговорів, а згуртованістю Об’єднаних Націй, поставками зброї, підтримкою економік одне одного та спільною боротьбою.

6 004 100 – біженців з України зафіксовано у 2024 році в Європі. (data.unhcr.org)
956 635 – біженців з України зареєстровано в Польщі, 82% – жінки та діти.
майже 1,5 млн мільйона біженці були зареєстровані в Польщі влітку 2022 року. (data.gov.pl)

Підтримка України відбувається на різних рівнях. Для понад 3 мільйонів українців Польща стала брамою до порятунку, а для майже 1,5 мільйона тимчасовим домом. Українці знайшли у Польщі не тільки фізичний порятунок від війни та її наслідків, вони змогли гідно подбати про себе: знайти працю, винайняти житло, віддати дітей у школу, підтримувати зв’язок і контакт з родичами, що залишилися в Україні, переказувати допомогу війську. Ті що найбільш потребували, могли розраховувати на соціальну допомогу від польської держави. Однак, найголовнішим було те, що українці, які прибували до Польщі, отримували тут допомогу і доброзичливе ставлення від простих громадян.

“Дякую вам за вашу нелегку працю. За вашу турботу, уважність і зусилля. Не уявляю, як без вашої підтримки ми б справлялися з тією безмежною кількістю питань, проблем і завдань, які виникають і стоять перед усіма біженцями щодня. Величезне вам спасибі!” Оксана, 46 років

Прихильне ставлення і бажання допомогти зі сторони звичайних поляків зберігається і зараз, попри невблаганність часу, який, як відомо притуплює навіть найсильніші і найшляхетніші відчуття.

“Я не можу передати словами, наскільки важлива і необхідна ваша допомога в такі складні часи! Ваш внесок неоціненний! Ви – величезна підтримка і натхнення для мене, щоб продовжувати йти далі. P.S. Пишу і плачу…. ці спогади дуже зворушливі. Дуже вам дякую!” Пані Тетяна, (вік не вказано)

У нашому фонді ми гостро відчуваємо парадоксальність і актуальність цих подвійних роковин. Український дім з 2014 року надає інформацію, підтримку та відчуття спільноти багатьом з тих майже 1,2 мільйонів українців, які, за оцінками спеціалістів, перебували у Польщі до 2022 року. Хоча до цих переселенців не ставилися як до військових біженців, їх рішення приїхати до Польщі було прийнято у контексті війни, яка вже точилася в Україні. Для деяких з них переїзд був спробою знайти нове життя, замість втраченого на окупованих територіях чи теренів охоплених бойовими діями. Український дім підтримував цих мігрантів, надаючи їм інформацію про те, як впорядкувати своє життя в Польщі, організовуючи громадські заходи та клуби, навчання польською та українською мовами.

У певному сенсі, після 24.02.2022 ми просто продовжили і розширили те, що робили раніше. Більше того, питання, які ми порушували раніше, такі як вільний доступ до ринку праці, доступ до охорони здоров’я та інтеграція українських дітей до польських шкіл, раптово з повномасштабним вторгненням стали ключовими елементами успішного реагування Польщі на кризу.

Цей новий масштаб нашої діяльності був би неможливим без безпрецедентної солідарності з Україною і українцями, яку ми відчуваємо як у Польщі, так і на міжнародному рівні. Реакція політиків, міжнародних гуманітарних організацій, польської держави, польських громадян і самих українців стала ключовою для сейсмічного зсуву у підтримці України на міжнародній арені. Діяльність, яку ми розгорнули у лютому 2022 р. і продовжуємо зараз, була б неможливою без відчуття підтримки і віри в людяність, яку нам давало польське суспільство.

Відчуття “плеча” не зникло за ці два роки, як, на жаль, і не зникло відчуття невпевненості. За два роки багато хто з українців, що приїхали до Польщі з однією валізою, зуміли стати на ноги, але ще залишаються ті, кому це не вдалось. Хтось ще досі мешкає у місцях спільного проживання, хтось ще шукає працю, хтось віддає всього себе турботі над дітьми або не може працювати через вік чи поважну хворобу. Є українці, які вирішили розпочати нове життя в Польщі, Але також є українці, які розмірковують що розмірковують над поверненням до України. Багато також тих, кому просто немає куди повертатися, оскільки їх домівка ще окупована. Мільйон людей – це мільйон різних. Стратегій і планів, які підуть на марно, якщо уряд і громадяни Польщі раптом вирішать, що проблема українських біженців вже сама по собі вирішилась*.

Як у Польщі, так і в Європі, закони, що забезпечують захист українців, є тимчасовими, і ніхто не знає, що буде далі. Десять років російської війни в Україні демонструють, що маємо справу з процесом постійної ескалації загрози. Російська війна є екзистенційною загрозою як для Польщі, так і для України, а тому існує потреба у скоординованій довгостроковій політиці та стратегіях солідарності, щоб протистояти цій загрозі та запропонувати українцям у Польщі максимум стабільності у цьому складному контексті.

Наш фонд продовжує допомагати вирішувати як практичні проблеми українців в Польщі, так впоратися нашим співгромадянам з іншими викликами.

“У Центрі Підтримки ми забезпечуємо нашим відвідувачам комплексну допомогу. Доступні різноманітні форми підтримки, такі як консультації в пункті та на нашій інформаційній лінії, супровід від наших кваліфікованих родинних асистентів, поради від експертів професійної активізації та спеціалістів від справ, пов’язаних з житлом, а також наших залучених волонтерів.

Протягом 2023 року ми отримали 19 700 дзвінків від наших відвідувачів, а в консультаційному пункті надали 17 600 консультацій.

Питання, з якими до нас звертаються відвідувачі різноманітні і стосуються різних сфер життя. Відвідувачі часто звертаються до нас з питаннями, пов’язаними з легальністю перебування, використанням медичних послуг, освітніми питаннями, а також пошуком житла та роботи. Ми готові відповісти на всі запити та забезпечити необхідну підтримку.” – Оксана Пестрикова, координатор Центру підтримки Фонду “Український дім”.

Психологічний добробут, щасливе дитинство для дітей, вивчення польської мови, можливість спілкування між собою та пошук друзів, доступ до книг і кіно рідною мовою – все це нам поки що вдається забезпечувати для наших бенефецієнтів завдяки підтримці міжнародних донорів.

Проте ми сподіваємось, що і після перемоги України, у яку ми всі віримо, у нас буде можливість і далі підтримувати українську спільному в Польщі та сприяти її інтеграції у польське суспільство, що буде неможливо без систематичної підтримки польської держави та її громадян.

Автори:
Oleksandr Pestrykov, Benjamin Cope
Відділ адвокації Українського дому

* На момент написання тексту зміни до спеціального закону про допомогу Українців знаходилися на підписі у Президента Польщі. Зміни передбачають збереження статусу тимчасового захисту для громадян України до 30 червня 2024 р. Одночасно уряд Польщі повідомив, що розробляє нову редакцію закону, відповідно до якої захист буде продовжено до 4 березня 2025 р. зі збереження мінімальних гарантій окреслених на загальноєвропейському рівні.